Іграшка

Марта Тарнавська

Дмитро Загул – Іграшка

All the king’s horses and all the king’s men
couldn’t put Humpty together again.

Різьблена, дерев’яна,
цвяхована чорною бляшкою,
сувенір-люлька
— родич привіз з України.

П’ятилітній Іванко
— внучок мій найстарший —
відкриває-закриває:
сподобалась іграшка.

Раптом біжить переляканий
— в оці тремтить сльозинка —
в руках уламки люлечки,
шматки різьбленого дерева.
Поламалося!… Бабо…
я не хотів…

Каже баба Іванкові:
не журися, хлопчику,
це не ти поламав —
воно давно поламалося,
але баба зліпила докупи
і воно було ніби-ціле,
але не справді.

Це була така собі
ніби-іграшка,
але баба знала,
що прийде день,
коли треба буде
глянути правді ввічі:
сказати:
Це — ні до чого,
і — викинути.

1992

Про вірш

Філософська медитація про час, покликання жінки-мисткині та таїну людського серця. Поетеса гармонійно поєднує класичну культуру форми з модерним світовідчуттям.

Історія

Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.

Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.

Форма

Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.

Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.

Як читати

Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («All the king’s horses and all the king’s men»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.

У серцевині тексту («я не хотів») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.

Фінал твору («і — викинути») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.

Теми: інтелектуальна лірика · елегійні роздуми · людська гідність · правда життя

Усі поети