Ліхтарі
Марта Тарнавська
Десь далеко є край,
де немає турбот,
де, мов квіти, ростуть доброта і любов.
Але шлях у цей рай
крізь страхіття темнот,
що їх досі ніхто не зборов.
Променій, не згасай, моя зірко ясна,
проведи мене в край, де царює весна.
Не зупинять мене
темноти вояки:
там — царівна, що серце мені віддала.
В неї світло ясне,
і горять маяки,
щоб мене не поглинула мла.
Променій, не згасай, моя зірко ясна,
проведи мене в край, де царює весна.
Я до неї іду
понад простір і час —
увесь вік свій іду за промінням зорі.
Я її віднайду,
щоб лиш промінь не згас,
щоб не згасли її ліхтарі.
Променій, не згасай, моя зірко ясна,
проведи мене в край, де царює весна.
1972
Про вірш
Філософська медитація про час, покликання жінки-мисткині та таїну людського серця. Поетеса гармонійно поєднує класичну культуру форми з модерним світовідчуттям.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Стрункі чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («Десь далеко є край»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («і горять маяки») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («проведи мене в край, де царює весна») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · інтимна лірика · філософія буття · людська гідність