Найкращий сон (в перекладі Марти Тарнавської)

Марта Тарнавська

Марія Павліковска-Ясножевска – Найкращий сон

в перекладі Марти Тарнавської

Maria Pawlikowska-Jasnorzewska
Najpi?kniejszy sen
(Wczoraj ?ni? mi si? zn?w, dla odmiany…)

Вчора знову приснився неждано

мій улюблений сон — незрівнянний! —
що пливу — не в воді, а в повітрі.

Люди в сні про це зовсім не знають,
бо закон притягання вивчають —
знань і поступу горді арбітри.

Сидимо, попиваємо каву,
і розмова у нас нецікава,
про панюсю якусь там сердиту…

Враз, розбивши таріль без спонуки,
скачу з крісла, здіймаючи руки,
і вікном вилітаю відкритим.

Небо грає туркусом, алмазом —
знизу вигуки чую щоразу,
що несе мене чорт понад дахом!

Вже майдан весь юрбою покрило:
свічки світять і палять кадило —
бачу лиця, поблідлі від жаху.

Відпливаю далеко-далеко,
струмінь вітру відштовхую легко,
і сміюся з дурної парафії —

Гордість серце тверде моє гріє,
що ніхто з них цих штук не уміє —
всі стоять лиш, як на фотографії.

На верхів’ях дерев спочиваю,
ніби ангел, у хмарах літаю…
Поліцаї щось знизу голосять.

Найновішим я плаваю стилем,
грудьми дихаю, повними сили,
ластівки відгортаю з волосся.

Потім я здоганяю пілота,
що у нього до штук є охота,
що літає комітьголовою.

Зачіпаю літак, мов сирена,
і ось чую вже сильні рамена
— це пілот мене тягне з собою.

Не цілуй, не цілуй так, пілоте,
обійнявши в скаженому льоті,
щоб зашвидко не впасти на землю.

В тебе темне, солодке обличчя,
аскетичне, мов з середньовіччя,
під крилом твоїм щастя надземне.

Уночі, повернувшися пішки,
мов нічого — присяду я нишком
біля лaмпи, в затишші домашнім…

Всі сидять, урочисті страшенно,
не говорять ні слова до мене,
споглядають значуще, із кашлем.

***

Про вірш

Високомайстерний поетичний переклад світової класики українською мовою, що зберігає витончену психологічну глибину й парадоксальність оригіналу.

Історія

Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.

Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.

Форма

Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.

Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.

Як читати

Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («в перекладі Марти Тарнавської»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.

У серцевині тексту («що ніхто з них цих штук не уміє —») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.

Фінал твору («споглядають значуще, із кашлем») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.

Теми: інтелектуальна лірика · комічне й сатиричне · інтимна лірика · рідна мова і земля · пейзажна лірика

Усі поети