Крістіна Россетті – Пісня
в перекладі Марти Тарнавської
Christina Rossetti
Song
(When I am dead, my dearest…)
Коли помру, коханий,
сумних пісень не грай,
ні кипариса, ні троянд
над гробом не плекай.
Росистою травою
мені, коханий, будь.
Як схочеш, то пригадуй.
Як схочеш, то забудь.
Не бачитиму тіней,
не знатиму дощів,
не чутиму, як жайворон,
мов біль, несе свій спів.
У сутінках незмінних,
у сні без вороття
щасливий буде спогад,
щасливе забуття.
***
Високомайстерний поетичний переклад світової класики українською мовою, що зберігає витончену психологічну глибину й парадоксальність оригіналу.
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («в перекладі Марти Тарнавської»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Як схочеш, то забудь») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («щасливе забуття») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · елегійні роздуми · філософія буття · людська гідність