Планета кохання
Марта Тарнавська
Молодь п’яніє з любові
в княжому городі Львові,
будить зі сну
юну весну
в жилах розспівана кров.
Молодь кохає в Торонто,
ах, і прекрасний же сон той,
юності час —
серця наказ
— всюди цвіте любов.
Планета кохання —
наша стара земля —
і щастя й страждання
щедро всім розділя.
Планета кохання
ласки дарує мить.
Для щастя й страждання
треба когось любить.
Будьмо багаті весною,
вийдім з душею ясною
в зоряну ніч,
щоб віч-на-віч
все розказати без слів.
Будьмо закохані палко,
щастя ж бо прагнемо змалку,
по всій землі
мрій кораблі
хай рознесуть наш спів.
Планета кохання —
наша стара земля —
і щастя й страждання
щедро всім розділя.
Планета кохання
ласки дарує мить.
Для щастя й страждання
треба когось любить.
1972
Про вірш
Філософська медитація про час, покликання жінки-мисткині та таїну людського серця. Поетеса гармонійно поєднує класичну культуру форми з модерним світовідчуттям.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («Молодь п’яніє з любові»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Будьмо багаті весною») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («треба когось любить») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · інтимна лірика · рідна мова і земля · філософія буття