Прощання з краєвидом (в перекладі Марти Тарнавської)
Марта Тарнавська
Віслава Шимборска – Прощання з краєвидом
в перекладі Марти Тарнавської
Wis?awa Szymborska
Po?egnanie widoku
(Nie mam ?alu do wiosny…)
Не маю жалю до весни,
що знов настала.
Не обвинувачую її в тому,
що виконує свої обов’язки,
як щороку.
Розумію, що смуток мій
не зупинить зелені.
Стебло, як завагається,
то хіба лиш на вітрі.
Не завдає мені болю,
що вільхи над водою
знову можуть шуміти.
Приймаю до відома,
що — так, якби ти ще жив —
берег озера
такий же гарний, як був.
Не маю урази
до краєвиду за вид
на сонцем залиту затоку.
Умію навіть собі уявити,
що якісь не ми
сидять в цю хвилину
на поваленому пні берези.
Шаную їх право
на шепіт, і сміх,
і щасливе мовчання.
Я певна навіть,
що їх в’яже любов,
і що він держить її
в живих обіймах.
Шелестить в шуварах
щось нове, птиче,
бажаю їм щиро,
щоб почули.
Не вимагаю змін
від прибережних хвиль,
швидких або лінивих,
та мені не підвладних.
Нічого не вимагаю
від долини під лісом,
що раз смарагдова,
раз шафірова,
раз чорна.
На одне не погоджуюсь:
на свій поворот.
Привілей присутності —
резиґную із нього.
Пережила я тебе
на те тільки,
щоб думати здалеку.
***
Про вірш
Високомайстерний поетичний переклад світової класики українською мовою, що зберігає витончену психологічну глибину й парадоксальність оригіналу.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («в перекладі Марти Тарнавської»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Шаную їх право») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («щоб думати здалеку») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · комічне й сатиричне · інтимна лірика · елегійні роздуми · пейзажна лірика