“Той з каменя створений…” (в перекладі Марти Тарнавської)
Марта Тарнавська
Марина Цвєтаєва – “Той з каменя створений…”
в перекладі Марти Тарнавської
Марина Цветаева
Кто создан из камня, кто создан из глины…
* * *
Той з каменя створений, інший — із глини,
А я — наче світло, сріблиста!
Я — зрада і зміна, на ймення — Марина,
Я — піна із моря іскриста.
Хто створений з глини, хто створений з тіла —
тим гріб і надгробні тим плити.
Я — хрещена в купелі моря — злетіла
І в льоті постійно розбита.
Проб’ється крізь серце, крізь сіті зрадливі
Моє непокірне свавілля.
Мене — чи ти бачиш цих кучерів звиви? —
Земною не зробиш ти сіллю.
Кришуся об ваші ґранітні коліна,
І з хвилею знов воскресаю!
Хай славиться піна, розсміяна піна!
Я піну високу вітаю!
***
Про вірш
Високомайстерний поетичний переклад світової класики українською мовою, що зберігає витончену психологічну глибину й парадоксальність оригіналу.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («в перекладі Марти Тарнавської»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Я — хрещена в купелі моря — злетіла») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («Я піну високу вітаю») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · інтимна лірика · людська гідність · правда життя