Купайся у Чорному морі
і слухай: не хвиль прибою,
а ніжного вод дзюрчання,
чудесної гри стаккато,
коли відступається хвиля
і море говорить із рінню.
Надслухуй, вслухайся уважно:
такої музики моря
не почуєш ніде у світі.
Купайся у рідній мові.
Вона не шумить прибоєм,
вона — ледве чутне дзюрчання,
скрите чудесне стаккато —
розмова моря із рінню…
Цілюща, п’янка ця купіль
у рідному морі, у мові.
В Ялті, 5 липня 1974
Інтелектуальна лірика про долю української людини в еміграції: хвилі відчуження та мости пам’яті, що сполучають чужину з духовною батьківщиною.
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Стрункі чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («Купайся у Чорному морі»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («не почуєш ніде у світі») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («В Ялті, 5 липня 1974») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · рідна мова і земля · доля на чужині · людська гідність