Ти не знаєш
Марта Тарнавська
Так до болю, до болю тужно,
так безмежно, жагуче жаль,
хоч і небо ясне-головокружне,
і хоч дзвенить-співає зелена даль.
Бо не знаєш ти, що саме в цю мить
вітер вістку нам приніс,
що востаннє вже так серце тремтить,
і більше не треба сліз.
Ти не знаєш, що розстання це час,
що холоне в жилах кров,
що минулася любов,
і що пожар у юній душі погас.
Світ довкола такий погожий:
сонця радість розсипав день,
але туги розважити не може
ні весна-ясна, ні спів пісень.
Бо не знаєш ти, що саме в цю мить
вітер вістку нам приніс,
що востаннє вже так серце тремтить,
і більше не треба сліз.
Ти не знаєш, що розстання це час,
що холоне в жилах кров,
що минулася любов,
і що пожар у юній душі погас.
1972
Про вірш
Філософська медитація про час, покликання жінки-мисткині та таїну людського серця. Поетеса гармонійно поєднує класичну культуру форми з модерним світовідчуттям.
Історія
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Форма
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Стрункі чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Як читати
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («Так до болю, до болю тужно»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Світ довкола такий погожий») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («і що пожар у юній душі погас») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · інтимна лірика · елегійні роздуми · пейзажна лірика · філософія буття