Ельзе Ляскер-Шюлєр – Втеча від світу
в перекладі Марти Тарнавської
Else Lasker-Sch?ler
Weltflucht
(Ich will in das Grenzenlose…)
Я хочу у безмежне
— Назад у себе.
Вже розцвітає пізньоцвіт
Душі моєї —
Може, запізно вже мені назад?
Тут серед вас — помру я!
Ви душите мене собою.
Я так хотіла б протягнути ниті
Як-будь, довкола,
Безладно,
Плутано,
Щоб вас збентежити,
Щоб утекти у себе.
***
Високомайстерний поетичний переклад світової класики українською мовою, що зберігає витончену психологічну глибину й парадоксальність оригіналу.
Твір належить до доробку видатної діячки української діаспори в США Марти Тарнавської (збірок «Життєпис» (1972) та «Хвилі й мости» (1977)). Живучи у Філадельфії та працюючи бібліографом і правничим бібліотекарем, Тарнавська стала одним із найавторитетніших голосів українського інтелектуального зарубіжжя.
Її поезія тяжіє до європейської класичної строфіки, глибокої філософічності та психологічного аналізу, репрезентуючи високий культурний діалог між Україною та західним світом.
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Авторка майстерно вибудовує композиційну рівновагу, поєднуючи стриману елегійність із точним, карбувальним словом.
Поетичний рух розпочинається з інтелектуальної або психологічної фіксації думки («в перекладі Марти Тарнавської»), що задає строгий тон споглядальної зосередженості.
У серцевині тексту («Може, запізно вже мені назад») розгортається внутрішній аналіз особистого досвіду, де тема вигнання чи пошуку сенсу перетворюється на універсальне екзистенційне питання.
Фінал твору («Щоб утекти у себе») приносить відчуття мудрої ясності та душевної гідності, доводячи силу пам’яті та творчості над плином забуття.
Теми: інтелектуальна лірика · людська гідність · правда життя · вічність краси