Пішло-Поїхало

Олександр Виженко

Пішло-Поїхало
Пішло, поїхало
Через пень колоду,
Через бистру воду,
Через лази-перелази,
Де чатують грізні кази;
Через ріки і пустелі,
А ще дерлося на скелі.
Переходило хащами,
Чапотіло болотами,
Йшло у спеку і в жарюку,
Брало блискавки у руку…
Поспішало лепетливе
(Вік же буть йому щасливим!)
Через гори і долини
До бабусі Брехунівни.
– Ти ж моє Пішло-Поїхало!
Вже прийшло ти, вже приїхало.

Про вірш

«Пішло-Поїхало» Олександр Виженко: Пішло-Поїхало Пішло, поїхало Через пень колоду, Через бистру воду, Через лази-перелази…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Пішло-Поїхало Пішло, поїхало Через пень колоду…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети