Побрехенька

Олександр Виженко

Хто – "ки-ги", а хто – "ку-ку",
Плава човен у садку.
А вже в тому у човні
Два бички і три свині.
Всі, як треба, порядкують,
Їжачку в кущах звітують:
В нас стерно – тернова шпичка,
Весла – бурякова гичка,
Вітри?ла – гулька реп'яхова,
Якір – квітка огіркова,
Цибулина – то компас:
Де ми є, він скаже враз.
Наші сіті – рута-м'ята,
Рибу щоб ловить завзято.
Пливемо ми океаном,
Порядкуєм хвацько й файно.
Дірку бубликом латаєм,
Водоверті не минаєм.
Полюбляєм дуже мандри…
То ж іди до нас в команду.

Їжачлк кричить: – Гаразд!
Крила є – лечу до вас…
Тільки – стриб, а човен – брик!
Звірі – гульк, а човен – бульк.
І відтоді він на дні
Десь гуляє в бур'яні.

Про вірш

«Побрехенька» Олександр Виженко: Хто – "ки-ги", а хто – "ку-ку", Плава човен у садку.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Вірш питає, а не стверджує: відповідь треба шукати в паузі після останнього рядка, не в декларації.

Теми: кохання · лірика · людська доля

Усі поети