Шкідлик і Пхиканько

Олександр Виженко

Зустрілися якось Шкідлик і Пхиканько. Шкідлик шкідлує, а Пхиканько попхикує. Ось Шкідлик і каже Пхиканьку:

– Пхиканько, Пхиканько, дай мені попхикати.

А Пхиканько каже Шкідлику:

– Шкідлику, Шкідлику, дай мені пошкідлувати.

Почали вони: Шкідлик пхикати, а Пхиканько шкідлувати.

Пхикав, пхикав Шкідлик, цілий день пхикав – нічого не виходить.

Шкідликував, шкідликував Пхиканько, цілий день шкідликував – теж нічого не виходить.

Так і розійшлись, бідолашні.

Про вірш

«Шкідлик і Пхиканько» Олександр Виженко: Зустрілися якось Шкідлик і Пхиканько.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Зустрілися якось Шкідлик і Пхиканько.»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: дитинство · лірика · людська доля

Усі поети