Тари-Бари-Вигадько

Олександр Виженко

Тари-Бари-Вигадько,
А по імені Федько,
Упіймав за хвіст комету
(З неї він зробив котлету),
Дав поїсти мишеняті.
І тепер воно по хаті
Попід стелею кружляє,
Викрутаси-вихиляси
Виробляє…

Ще спіймав він бобруна
(Був той більший від слона),
Всадовив на слимака,
Слимака на світляка,
Світлячка на цвіркунця…
Отака дивація!

Ще він стрів якось гадюку,
Намотав її на руку,
Та й почав я-якати,
А потім ще й верзякати.
Ізлякалася гадюра.
Заскавчала, як вовгура,
Наче заєць, затремтіла
І за хвіст себе вкусила…

Отакий-то Вигадько,
Ще й по імені Федько,
Завжди має в жменці
Безліч вигаденцій.

Про вірш

«Тари-Бари-Вигадько» Олександр Виженко: Тари-Бари-Вигадько, А по імені Федько, Упіймав за хвіст комету (З неї він зробив…

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Тари-Бари-Вигадько, А по імені Федько, Упіймав за…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: лірика · людська доля · пам'ять

Усі поети