"Земельна рента"
Остап Вишня
1942 року в Києві, як ми знаємо, урядували рейхскомісар, гауляйтер Еріх Кох.
Так оцей самий гауляйтер запросили пана міністра східних земель Розенберга одвідати свої володіння.
Пан рейхсміністр урочисто прибули й об'їхали з паном гауляйтером загарбані землі…
Об'їхали й повернулися до Києва.
На цей час вони викликали до Києва на нараду всіх генерал— і гебітскомісарів.
Порадившись, пан міністр з паном гауляйтером і з усіма генерал— і гебітскомісарами влаштували урочисту прогулянку на Аскольдову могилу.
— Панове! Ви подивіться на цю чудесну панораму! Усі ці неосяжні простори землі родючої тепер наші, німецькі… Від Дніпра аж до Чорного моря всі ці лани безмежні ми заселимо німцями. Ми поділимо ці землі на ділянки і роздамо німецьким фермерам. Українці будуть як робоча сила. А через 25 літ тут буде справжня Німеччина!
І що ви там не кажіть, а державний розум — то таки державний розум.
Він — передбачає.
Не помилився міністр східних земель — пан Розенберг.
В чому йому можна закинути — так це тільки в скромності.
Що ж вийшло?
Не тільки на безмежних українських ланах, а й на Кубані, на Донщині, на Північному Кавказі, в Криму, в Бессарабії і аж до самісіньких Карпат маємо силу-силенну земельних ділянок з німецькими фермерами, якщо не на них, то в них.
Одержали ці ділянки німецькі фермери у довічне володіння.
Лежать німецькі фермери у радянських неосяжних землях, лежать — "хазяйнують".
І роботи ніби небагато: лежи собі потихеньку, догнивай. І користь з того неабияка фашистським фюрерам, бо, як публікує швейцарська газета "Базлер арбейтерцейтунг", фюрери ці мають в іноземних банках кругленькі капітали готівкою і в цінних паперах.
Геббельс має — 4.635 тисяч доларів
Герінг " — " — 3.575 " — "
Ріббентроп " — " — 3.165 " — "
Гесс " — " — 2.045 " — "
Гіммлер " — " — 2.000 " — "
"Діточкам на молочко"…
"Фермери" лежать, земля собі крутиться, грошики набігають…
Поки фюрери на шибеницях гойдатимуться — дивись, ще по мільйончику набіжить…
Про вірш
Гостросатиричний памфлет викриває загарбницькі колонізаційні апетити гітлерівської верхівки та безжально висміює нацистський міф про здобуття «життєвого простору» на Сході. Пафос твору ґрунтується на саркастичному торжестві історичної справедливості й неминучості загибелі окупантів в українській землі.
Історія
Твір написано на зламі 1943–1944 років, коли Червона армія здійснила масштабні наступальні операції, визволивши Київ та правобережну Україну, розгромивши нацистські угруповання на Півдні, Донбасі та в Криму. Вишня, щойно звільнений із концтабору, одразу включився в агітаційно-сатиричну роботу преси проти ворога.
В основу сюжету покладено реальні історичні факти перебування в окупованому Києві 1942 року рейхсміністра східних окупованих територій Альфреда Розенберга та рейхскомісара України Еріха Коха, а також їхні офіційні плани колонізації та перетворення чорноземів на маєтності для німецьких солдатів-колоністів.
Форма
Жанрова форма твору — політичний фейлетон-памфлет із сатиричним переосмисленням економічних категорій. Композиція має кільцеву смислову структуру: від пихатих промов нацистів на Аскольдовій могилі до нищівного підсумку їхнього краху на фронтах.
Оповідна перспективна позначена гострим сарказмом і вбивчою антифразою (іронічне величання окупантів «пан міністр», визнання «державного розуму», що «передбачає»). Мовна тканина насичена гротескною грою слів, зміною просторових прийменників («якщо не на них, то в них») та переходом від урочистого стилю до брутальної сатиричної констатації.
Як читати
Центральний образ твору — сатирично розвінчаний образ нацистського колонізатора. Панорама київських дніпровських круч біля Аскольдової могили слугує тлом, на якому пихаті загарбники ділять чужі простори. Остап Вишня зіштовхує брехливі ідеологеми «Drang nach Osten» із реальним історичним фіналом окупаційної авантюри.
Кульмінаційний сатиричний прийом фельєтону — матеріалізація метафори володіння землею. Обіцяна нацистською верхівкою земельна рента і наділи для «німецьких фермерів» втілилися в життя з гротескною точністю: мільйони загарбників справді одержали ці ділянки «у довічне володіння», але не як господарі над землею, а як мерці в її глибинах.
Символіка рідної землі в тексті виступає священною силою, яка не приймає наруги й поглинає ворога. Твір утверджує невідворотність відплати за скоєні злодіяння і розбиває нацистську манію расової зверхності засобами нищівного українського сміху.
Теми: політична сатира · памфлет · Друга світова війна · сарказм · викриття нацизму · історична відплата