Святиня
Пантелеймон Куліш
Мовчки струни на бандурі
Я перебираю.
Заспівав би я до тебе —
Голос замирає.
Не почуєш мого слова
Серцем молоденьким,-
Квітчаною головою
Схилися до неньки.
“Пести мене, моя нене,
Як малу дитину,
Я твойого, нене, лона
Довіку не кину”.
— “Ой покинеш, моя доню,
Далебі, покинеш,
У чужий край, в чужі люде
Пташкою полинеш.
Прийде, прийде, моя доню,
Такая година,
Що ріднійша пеньки буде
Любая дружина”.
І я чую тихі речі
Голоснійше граю.
Я душею молодую
Красу обіймаю.
Ой бандуро, рідна сестро,
Золотії струни!
Вложи в неї моє серце,
Високії думи.
Нехай їй вві сні присниться,
Що я чую й знаю,
Про що серцем одиноким
Господа благаю.
Нехай їй вві сні присниться
Мати Україна,
Наше горе, наша радість,
Надія єдина.
Святе слово — рідна мати;
Єсть іще святиня
Вища, богові милійша —
Рідная Вкраїна.
Зрозумій, моє кохання,
Чистою душею,.
Що люблю я, чим живу я,-
Будеш ти моєю.
повні тексти з української літератури
Про вірш
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Пантелеймон Куліш), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: наспівний чотиристопний хорей. Фольклорно-романсовий наспівний хорей із виразною пісенною мелодикою.
Стрункі катрени з чергуванням відкритих і закритих рим. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Мовчки струни на бандурі»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Я душею молодую») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («повні тексти з української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · інтимна лірика · філософія серця