“Блакитне додалося до блакитного…”
Павло Мовчан
Блакитне додалося до блакитного
і засмутилося —
пригадалось літо,
мов протяжний поклик.
Ти — на піску!
А погляд закороткий,
щоб тебе торкнутись…
Та що слова?
Я розповім руками
про жалі минущі, немов сліпець.
Хай розповідь недовга,
мов отрути шлях до серця, люба…
Життєву рану я губами стисну,
щоб сіль не сипалась
і час не запікався.
Я йшов на десять літ попереду,
щоб вивихнуту душу привчить до муки,
болем призвичаїть.
І наповнить очі не далечінню,
а зеленим світом…
І озирнувся — ти слідком ступала,
печальноока,
і співала «гулі»…
О невсипуща муко!
Я шкребу долоні —
та виступають плями
твого тепла, присутності твоєї.
А до мойого зору додався твій,
а слово ввійшло в слово
і заніміло,
чуєш?!
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Блакитне додалося до блакитного…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Блакитне додалося до блакитного…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Блакитне додалося до блакитного…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова