Болить
Павло Мовчан
На відстані все неподільне і чисте…
Золотоноша-хмара точить мед.
Вже стало склом окапинясте листя
і порохом сльозиться пташки лет.
На відстані село площиниться поволі,
і клопоти його тобі давно чужі,
як гребінець, який ти загубив у полі:
прожитий день давно по денце спорожнів.
У сонячне дупло рій золотий всотався…
На відстані ти сам ніби приснивсь собі…
Лиш обізвався стовп до тебе мідним басом
і тонко сколихнувсь, мов павутинка, біль…
О Боже мій, скажи, ну як тебе не кликать?
Я тону уві сні? Мене гарячка тлить?
Який здрібнілий світ, а я такий великий!
На відстані душі безглуздо далі жить!
І що мені до мук, які давно минули?
Я ж з голоду не пух, карали не мене,
і не мої кістки розщеплювали кулі,
і глибша забуття, і відстань з кожним днем
все більша…
розповзлись колись смертельні звуки…
Там телеграфний стовп, тут — павутини нить.
На відстані душа. Нестерпні ж в т і л і муки,
на відстані мій крик: «Болить! Болить! Болить»
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Болить»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Болить» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Болить» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова