Бути метеликом
Павло Мовчан
Огорне тишею, обпеленає снігом,
до нитки сивої прив’яже — хилитайсь.
Допоки кокона
дощу ласкавий ніготь
не доторкнеться лагідно до нас.
І скресла пам’ять пригадає квітку,
розмлоєну, глибоку, мовчазну,
і ймення викличе своїх надійних свідків,
щоб визначити часу глибину.
Пробуджене єство твоє крилате
полишить оболонку снігову,
аби усоте лет свій започати
і довершить орбіту кругову.
Понаджений і кольором, і пахом
і скуштувавши солодість утіх,
захочеш і собі зрівнятись з птахом,
що залітає далі й вище всіх.
Але тонкі твої квітчасті крила —
з них обшугались розсипи перги,
і проломить повітря затверділе
тобі забракне простору й снаги…
Та знову холод тишею огорне,
запеленає серце сповиттям,
чекай терпляче нових перетворень
заради злетів літнього життя.
Проте орбіта меншає щоразу,
все нижче й нижче крила при землі,
все глибше входить в оболонку пазур,
все більше здряпин знати на крилі.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Бути метеликом»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Бути метеликом» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Бути метеликом» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова