День дощовий
Павло Мовчан
Тлумом тиснеться дощ у ворота,
і від тиску паркан аж гуде,
облітає, сплива позолота,
іржавіє облуплений день…
Обплітаючи раму руками,
відлітаєш на повен свій зріст:
тягне сутінь удаль, наче камінь,
в прямолеті — незвіданий зміст.
І летить упритул за тобою
об’єм житла — повітряний куб,
він розчавить тебе пустотою
і спустошить, припавши до губ.
Та летюче вікно кружеляє,
під руками скрипить рами вісь,
утла одіж, мов тинк, облітає,
тінь іде за дощами навкіс…
Менше, менше тебе щохвилини,
шар за шаром змивається плоть,
затікають у горло краплини,
щоб всередині шклом захолоть.
Простір, всотаний променем зору,
дух ущільнює, вищить єство…
Глянуть збоку — летить щось прозоре,
перекреслене рами хрестом.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «День дощовий»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «День дощовий» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «День дощовий» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова