До життя
Павло Мовчан
Прихилля серця, мови любота, —
з твоєї ласки шовк — ніжніше дихать,
я маю все, і навіть гіркота,
щоб смак не втратить, підмішалась стиха.
Є в мене все: вода, в солянці сіль,
і хліб в спідушці на листку латаття,
і день, що йде поволі звідусіль,
аби його любов’ю привітати.
Та є ще ти — безмежна щедрота,
ласкавістю, довірою багата…
Отак би й жить, минать свої літа
і обертать в набуток кожну втрату.
Отак би й жить без марниці весь вік,
щоб радощами серце надолужить
і дням своїм забути назву й лік,
тому що ти зі мною у подружжі.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «До життя»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «До життя» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «До життя» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова