Два дні
Павло Мовчан
Такі відмінні дні і кольором, і змістом:
учора — далечінь прозоро-молода,
сьогодні сам в собі, задмуханий до іскри,
замуливсь білий день, мов пойняла вода.
І небо кам’яне висить важке над нами,
а очі підведеш, побачиш глибину:
там тоне хтось, маха розпачливо руками,
дослухуюсь — чутно лиш тишу крижану.
Сповзає зір важкий на зазубні й щербини,
зелений мур довкіл, а з нього хтось кричить.
Дослухуюсь — той крик з учора іще лине —
у вогкій глибині біліє крику нить…
І треба врятувать, але кого й від кого?
Від власного життя, від долі, від біди.
Чи, може, то луна далека засторога,
аби за обрій днів минулих не ходив?
Сьогоднішнє: дощі, озон, набрякле листя,
обтяжена росою посрібнена трава.
Сьогодні поряд все: ліс, хмари кам’янисті,
задавнене волання, що серце розрива.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Два дні»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Два дні» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Два дні» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова