Світ неубутний, новий повсякчасно;
у ньому все доцільне, що прекрасне.
Закон один панує всевладущий,
єднаючи повітрям усяк сущих,
даруючи неспокій, супокій
усякому по висоті надій,
і душі, наче зерна з шкаралущі,
вилущує — тож зберегти зумій
свою, не розміняй намарне:
настане день невідання всекарний,
щоб ти свої похибки зрозумів.
Живи, дбайливо множачи добро,
твоє життя — продовжений урок.
Настане строк на все давать одвіт:
чого тебе навчив цей білий світ?
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Дидактичне»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Дидактичне» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Дидактичне» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова