Розторочивсь поділ сорочки,
бо пльондравсь довго по росі:
на литках споришу листочки,
під п’ятами гаряча сіль.
Тепло твоє земля вбирала,
за пазуху ти землю клав,
і крізь сорочку проростали
пір’їни бліднуватих трав.
В тобі ставало більш земного,
в землі дедалі більш твого.
Була гарячою дорога —
пекла підошви, як вогонь.
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Гаряча дорога»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Гаряча дорога» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Гаряча дорога» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова