Глибина кристалу
Павло Мовчан
Почварний грім. І розтин блискавиці.
Німіння попелу, в якому колісниця
виглиблює ненадовго свій слід,
за хвилю об’їжджаючи весь світ.
При спалахах розламується лід,
по тріщинах глибини виявляє,
і світлість, що лягла була на спід,
дрібними пухирцями виринає.
А півень своїм співом огромляє
імлистий простір, сплюснутий з боків.
І дід стоїть і пальці загинає,
рахуючи ретельно, скільки днів
до Теплого Олекси залишилось.
— Чотири… — мимрить. —
Знову покотилось
каміння з неба, проліски збудились…
І бджоли вже пробуджено гудуть,
бо пахне їм знадвору тепла путь…—
І дід стає на лід в передчутті, в чеканні,
і, наче пухирці, спливають згадки давні:
густі меди, возів ряди на самий Спас,
і дяк, неначе джміль, несе густющий бас…
Йде дівчина, цвіте на голові вінок,
а довкруж неї бджіл літа співкий клубок;
і голосом лунким, який не має меж:
— Мироне, чом ти бджіл на полі не пасеш?!—
І чує, чує він, як лопнув раптом звук,
і видиво хистке вже вислизає з рук…
І глянув: в кублах хмар продухвина зія,
а біля ніг сичить, немов жеретія,
роздвоєне жало цівкого ручая.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Глибина кристалу»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Глибина кристалу» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Глибина кристалу» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова