Глибини
Павло Мовчан
Владар глибин, розгалузивши води й коріння,
перевертає каміння, згладжує впадистий слід,
сік підіймає угору, щоб визначить межі стремління,
і замикає падінням політ…
Пахнуть живицею пальці, в руку вроста сокирище,
сила творяща руйнує те, що звелося з глибин,
линуть удалеч звуків кружальця —
тнеться сосновий хребет
на стонадцять дровин.
Нащо було употужнювать лагідну руку,
по рінякові опуклювать гострий кулак,
нащо ж було підіймати щербату важку каменюку
і полишати на стовбурі знак?
Жити в дуплі, нагорнувши веретища листя,
подихом власним немічну плоть зігрівать,
перебираючи пучками час волокнистий,
слухать, як в тілі соснові суглоби риплять.
Сік прудкобіжний своїм кружелянням
видовжить руки і губи тобі розімкне,
щоб позначити зойком єднання,
бо додалось до земного земне.
Вглиблений, врощений, вплетений, вшитий —
рух, і глибини земні осягнеш,
щоб, побратавшися з каменем, жити
і не втрачати тяжіння земне…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Глибини»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Глибини» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Глибини» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова