Гуцульський малюнок
Павло Мовчан
День наваливсь:
під тиском світла
повигинались вікна.
День пхавсь
у колибу,
День натискав з усіх боків.
І вже на сонячних канатах
Балансували в світ смереки.
Кинув я руки
на Карпати
і обіперся,
І хилитнулася земля замерзла, —
Обсунулась, мов спогад, враз
Говерла.
А праліс виставив у світ
пенькові жерла.
І день дзвенить, як дзвін при шиї вівці,
Та довготканий виповза потік,
Показуючи сонцю роздвоєний язик…
Сухий гуцул
примружив пильне око
І продивляє аж за пруг землі.
Він бачить все,
Він все руками чує:
І кедра міць, і топірця вагу,
І зойк смерек,
Котрі летять у звори,
хапаючи востаннє
Зеленим ротом
шматки повітря.
Він бачить все…
У нього очі — гавані.
Я запливаю в них, як чорна тріска,
як шматок кори
обдертої смереки.
День тисне, день іде, але проходить мимо.
Лиш капле світло з вус
Та ниткою потік снується через око,
Як через вушко голки…
Стоїть гуцул і все руками чує.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Гуцульський малюнок»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Гуцульський малюнок» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Гуцульський малюнок» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова