Карбівник
Павло Мовчан
Збігає життя, проходять і дні спотикальні.
Лежить, мов наріжник терпіння, спростований камінь,
байдужий до часу, глухий саморослий,
укотре, укотре об нього душа спотикається боса…
На ньому чи з нього підносився погляд далекий,
білились полотна, і сніг спочивав, мов лелека.
На ньому вода полишала глибокі позначки
і долю свою сполучала з минулим завбачно.
Безсмертя своє покладали на тебе були можновладці,
кайлом карбували чоло відчайдухи, завзятці…
Та камінь є каменем — випорскує іскра нерідко,
бо пам’ять її закликає у свідки.
А іскра ж, обтяжена простором, гине миттєво,
і з’яву життєву надовго затягує мрево.
І камінь горбатий, сукупивши стільки терпіння,
мов улик, гуде, вже близький до прозріння.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Карбівник»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Карбівник» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Карбівник» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова