Коло річки
Павло Мовчан
Там ліс шумів і обсипалась хвоя,
а нас вітри минали стороною,
проходили, сипнувши жменю голок,
сталевих голок в спину навздогонок.
І перед нами в дзеркалі рухливім
дерева ворушились полохливі:
углиб і вбік — на темному зелене —
з вільшиною розпукана вербена,
і на поверхні кільця ряботіли —
в них дощ пронозив голки, наче стріли,
і крицею долоні прошивав,
коли їх для обіймів розкривав.
І річка, з хрускотом рівняючи суглоби,
ковтала голки, і в її утробі
мішались мішма олово, пісок,
дерева, люди, капсули пляшок,
бляшанки, леза, блешні, поводки
і хвойні нержавіючі голки…
І наші віддзеркалення щербаті
дотоді будуть у воді мішати,
допоки річку не влатає лід,
голки все зшиють, зарубцюють світ.
І зазирнувши в люстро криги бите,
помітим раптом власний свій відбиток:
чотириока, злякана, дворота
вдивлятиметься в нас якась істота;
розтягнеться хвилина впізнавання,
дворото прошепочеться: — кохання…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Коло річки»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Коло річки» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Коло річки» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова