Компенсації
Павло Мовчан
Горить на вітрі жаром
калина край вікна,
крізь ополонку в хмарах —
блакитна глибина
просвічує, як очі
у неньки на лиці.
Повітря аж струмкоче —
прозорі пухирці
все тіло обліпили,
занурене в блакить.
Всі смутки відлетіли.
І необтяжно жить.
Легенько відштовхнешся —
спливеш і хмар сягнеш,
і все небесне плесо
за мить перепливеш…
Проте одноманітно-блакитно —
і пливти
у мандрах кругосвітніх
обридне крізь світи…
І надмір своєволі,
безмежної плавби,
тобі забракне долі земної і доби,
як бракне зараз неба
і світла у вікні,
бо всі твоі потреби:
земні, земні, земні…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Компенсації»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Компенсації» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Компенсації» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова