Кора
Павло Мовчан
Руками охопив, — а під корою сік.
Під пальцями членується галуззя,
Під пальцями і форма листяна,
Під пальцями і шумовиння,
Під пальцями і гнізда щебетливі.
Ой дерево, покладено на зливу!
Як жили висотало з неї — зацвіло.
З-під пальців визволялося крило,
І мавка вимальовувалась чітко
В зелено-позолочених багнітках…
А дерево чухралось на вербаб’я:
Фашини — зв’язані і соляться в діжках.
Бач, дерево не втримаєш в руках,
Воно росте й крізь пальці протікає.
І верб’яна прокинулась цікавість:
Про себе слухає, на себе поглядає,
Повільно, ніжно мавку загортає.
Кора — крило,
Невірним шумовинням обросло.
***
Про вірш
Метафорична натурфілософська медитація «Кора»: первісна «речовинність» світу, стихії природи як мова буття та пошук першооснов сущого.
Історія
Вірш «Кора» репрезентує унікальну поетику Павла Мовчана (1970-ті рік, збірки «Сіль», «Літовище» чи «Осереддя»), де слово набуває майже фізичної щільності та відчутності.
Художній метод автора критики часто називали «метафоричним матеріалізмом»: поет наділяє стихії й предмети свідомістю, розкриваючи таємний діалог між людиною й природою.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
Природні явища у вірші олюднюються: вітер мислить, каміння пам'ятає, а вода несе у собі розчинені сльози поколінь.
Мовчан відкриває читачеві драму живої матерії, яка болісно шукає виходу до духу через очищення вогнем, сіллю та стражданням.
Твір занурює у стан глибокого споглядання, повертаючи втрачене відчуття єдності людини з прадавніми ритмами Всесвіту.
Теми: павло мовчан · натурфілософія · стихії природи · метафоризм · сіль буття · речовинність слова