Криничка
Павло Мовчан
Поваби земні щоденно тішать око:
безмежна зеленість трави, що не чує снігів,
дерев палахтіння, на листях настояний спокій
і ківш гайвороння, що мулом на лузі осів.
Розгорнеш траву, розкриється чорна криничка,
як отвір в минуле, куди навіть лист запада,
вершечком донизу летить обгоріла осичка,
але не схлюпнеться у проймі гранітна вода.
Мов з докором, в очі твої вона дивиться тупо,
та нею забуто минуле, і пам’ять глуха.
Проте сколихнеш — мов болячка під струпом —
ятріє життя і час не всиха.
І ти, відсахнувшись, відступиш на крок від безодні,
аби не явила промерхлі події старі,
і замість очей відчув дві крижини холодні,
яких ані небом, ні жаром дерев не зігріть.
То час сколихнеться в тобі і бачене зрине,
що жахом ввійшло, проминувши і пам’ять, й слова:
окоп і обличчя, де замість очей — дві крижини
і в мертвій руці зеленіє осіння трава…
В свідомості — кола, і бачене рветься на волю
і стукає в скроні, аж череп тріщить.
І губи розлущив, пускаючи голос: — Ніколи!
Ніколи не буду дивитись у землю, а тільки в блакить!
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Криничка»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Криничка» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Криничка» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова