Лад
Павло Мовчан
Недослідимий, незбагненний
травневий світ густо-зелений.
Співа весь день дрібний пташок,
немов заучує урок,
луна весь час один рядок:
— Тьох-тьох… Віть-віть… — Тьох-тьох.
Віть-віть… —
звучить у відповідь рефреном.
А ми з тобою оцих два
рядки ніяк не заримуєм:
то зайвий склад, а то слова,
і тріслий голос не співа,
а ніби куряву здува,—
то бубонить, то галасує…
А то затягуєм не в лад
про квітування й листопад,
і кожен — несусвітним гласом,
так ніби скрипка разом з басом:
немовби чорний шовкопряд
переснував павуттям сад.
А як же світ співа стоусто,
дощами, грозами звучить.
І тчуться звуки: рідко-густо,
до нитки нить, до нитки нить,—
тканням суцільним, спільним руслом…
Щоб так звучать, треба любить.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Лад»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Лад» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Лад» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова