Липневий туман
Павло Мовчан
Туман, наче спогад про воду високу,
здійнявсь вище гаю, село затопив:
і тонуть відвільглі і звуки, і кроки,
і перепел спраглий туману напивсь.
Виходять зі стін, мов роздвоєні, тіні,
і бризкають в очі росою вони;
І в ніч переходить година вечірня,
і зірка спалахує світлом сумним.
То, може, вікно засвітилось летюче
чи іскра у небо з багаття знялась?
Донизу я глянув з високої кручі,—
ось тут за півхвилі обрушився час.
І все, що позаду, те тоне в тумані,
а поруч — рухлива безодня німа,
і шпилечка світла, прорізавшись, в’яне,
хоч погляд погаслий вона підійма.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Липневий туман»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Липневий туман» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Липневий туман» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова