Метушливці
Павло Мовчан
Не знайти чого шукали
в лусковинні віддзеркалень:
д е с ь, як висохла роса,
щ о с ь, як звук у небесах,
і к о л и с ь, як в мові слово.
ВСЕ — раптово однакове:
ти, вона, воно, вони,
незнайомі і знайомі —
п’ятипалі свистуни.
Перетлили стільки всього,
стерли стільки вже взуття,
загострили всі дороги
і загнались у життя.
Зрахували все на світі,
щ о с ь шукаючи в лічбі;
та карби чітких одмітин
чує кожен на собі?
Просівали все на сито,
щоб знайти к о л и с ь чи д е с ь,
членували світ сердито,
заглядали вглиб сердець.
Не знаходили ні-чо-го,
та й забули, щ о шукать…
Трудять землю, трудять ноги,
щоб хоч тінь свою спіймать.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Метушливці»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Метушливці» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Метушливці» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова