Місце те передбачалось
аби утвердилась твоя вага тілесна
що відокремлюється від повітря
і падає щодня на землю
і болем вишукує місце
аби пристосувати її до безмежжя
і поселитися лише на життя
і вийти із дзеркал
з усіх речей
і слуху своїх знайомих
тим часом у надра крові
входять наші кревняки
щоб упізнать тебе
по спільності коріння
і ти лицем яснієш
осиково напровесні
з надмірності таємного знання
про світ і про людину
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Місце те передбачалось…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Місце те передбачалось…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Місце те передбачалось…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова