На райдузі по Україні
Павло Мовчан
Несуть дівчата просту хлібину,
Рожевий хліб,
на зорях спечений.
Пахне всесвітом
і руками жіночими.
Пахне болем, думками Тараса,
Пахне стріхою і дощами,
Мій круглий хлібе,
Як доля мого народу,
На всі боки однаковий.
Мій чистий хлібе,
Як наше сумління чисте.
Дзвінкий мій хлібе,
Луниш історією.
Насущний хлібе,
Як праця наша насущна.
(Рожевим хлібом — святим на голови,
Ні, блазнювань таких
ми не дозволимо!)
Летить зерно, як бджоли в вулень,
І шепіт, шепіт — по про минуле.
А про майбутнє — на повні губи
Гуде хлібина, неначе бубон.
О геніальний, священний хлібе!
Тебе цілуємо і колінкуємо
Перед тобою.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «На райдузі по Україні»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «На райдузі по Україні» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «На райдузі по Україні» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова