На тему «Козак Мамай»
Павло Мовчан
Пильнуй всякчасно браму вуст,
бо слух піщаний слів неситий.
Кричить Мамай, стікає вус,
брова ламається сердито…
— Кривоязикі брехуни!
Гонителі свого сумління!
Ви пасерби, а не сини,
мандрівні безтілесні тіні!
Щодня зрікаєтесь себе,
життя втрачаючи щомиті,
лиш блеєте, як вівці: бе-е-е…
уткнувшись мордами в корита.
Я боронив вас… На гаках
висів в Стамбулі та у Кафі,
ви ж продали все з молотка,
слугуючи слухняно страху…
…Гей, коню, конику, чому
ти змалився, усох, як сливка?
Та я тебе хоч й перейму,
не втримаю — коротка гривка…
Обрамлять простір, відітнуть
від вас, від часу рамки-рейки, —
яка ж моя коротка путь,
не бренька кобза вже старенька…
Присохли струни, тріснув лак,
і порохом припав малюнок…
Мовчить мальований козак,
снується тріщин візерунок.
Все глибше входить він в стіну,
все менше отвір прямокутний,
слова втяглися вглибину,
повітря — голосу не чути,
а тільки: … Ну-у-у…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «На тему «Козак Мамай»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «На тему «Козак Мамай» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «На тему «Козак Мамай» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова