Надра родові
Павло Мовчан
Ти — спогад сам собі і нагад про майбутнє.
Знайшов ти жилу світла у надрах родових.
І покоління всі в тобі людські присутні…
Ти згорнутий словник слів мертвих та живих…
Чому ж ти зубожів і сам себе обмежив
теперішнім лише та лушпайчастим «я»?
Розставлені густі скрізь дротяні мережі,
і межові стовпи по обріях стоять…
Не переступиш дат бетонних, прикордонних,
не перескочиш сам назначених подій:
всі первісні слова зотліли в чорній книзі,
не вимовити їх — такі вони тверді…
Розщеплена давно сторінка дерев’яна,
розірвано навпіл коріння рідних слів,
і зримою стає в повітрі смертна рана,
де мерехтять мечі і зблискують шаблі.
І стали шаром світла життєписи розкриті,
поволі скаменівши в родовищах буття;
і раптом звузив біль єство твоє до ниті,
до лінії, що все викреслює з життя.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Надра родові»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Надра родові» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Надра родові» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова