Непорушність
Павло Мовчан
Не крона на мені, волосяниця,
і страшно із корінням розлучиться.
Було смикнувсь, але спинився вчасно,
бо рвався простір і тріщали прясла.
Повз мене йшли дерева кочівничі,
знебарвлені в буденному величчі,
і кидали зневажливо в мій бік:
— Незграбиться на вітрі чоловік. —
А я стояв і думав: «О ніщота!
Що бачите, те й тягнете до рота,
ще й пащекуєте, постояли б отут,
де з-під коріння витікає ґрунт».
А сніг налиплий клонить вперто долу,
і в кожну складку проникає холод;
хоч руки іще корчаться в гілках,
рвонутись хочу… Зупиняє страх;
і струменем повітряним розгорне
всі пагорби, горбочки, могилки,
і ні струмка не стане, ні ріки —
одна земля безлика і потворна.
Отож стою на протягах осінніх
і чую: гляньте — дерево без тіні.
Бо увібрала тінь волосяниця,
аби у ній сховалась синя птиця,
щоб височів, немов дороговказ:
сюди, сюди ходу спрямує час;
аби не збився він на манівці,
тримаю землю міцно в кулаці.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Непорушність»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Непорушність» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Непорушність» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова