Нитка
Павло Мовчан
Одна — на стільки літ!
Один, та я не знаю…
Зав’язується світ —
і ні кінця, ні краю
протяжності його,
і вузол цей єдиний,
єдиний в нас глагол —
єднальний, серцевинний.
І в судний день скажу
його я перед Богом,
виштовхуючи ржу
із горла храмового.
Пощо мені кривить
душею та словами,
якщо урвалась нить,
ізсукана губами.
Розкручуй навпаки
ту жилу конопляну,
і на свої клубки
змотай судьбу урвану…
Там стільки вже кінців
і вузол на вузлові.
А нитка у руці
сучеться й рветься знову…
І слово, ні, слівце,
як горобець зі стріхи,
випурхує з кінцем
обірваного сміху…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Нитка»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Нитка» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Нитка» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова