Обійми
Павло Мовчан
І крякав крук, але довкруг ні хмарки,
і горобина, вибухнувши жарко,
аж іскрами розбризкалась навкіл.
А поруч з нею вільхи недогарки —
так ніби сонце ділене навпіл…
Сюди погонь, а туди сажа чорна,
сюди весілля, а туди печаль,
сюди оздоб’я, а туди потворність,
туди захлання, а сюди кришталь.
Все нарівно, бо світить на два боки,
і через мене поділ той проліг,
хоч він такий тонкий, але глибокий:
праворуч суцвіть, а ліворуч — сніг…
Сміюся одним оком, іншим плачу,
у півуста хвалю, у пів… хулю,
то серце — крига, то — як жар гаряче,
тим — проклинаю, а ось цим — люблю;
не зодностайнить ні очей, ні слуху;
і дві долоні врізнобіч летять,
так ніби прагну тим поривчим рухом
дві половини світу об’єднать.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Обійми»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Обійми» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Обійми» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова