“Ой квітко листопадова!..”
Павло Мовчан
Ой квітко листопадова!
Живу, неначе згадую
забутий вже сюжет:
злітаю, потім падаю
і рухаюсь вперед.
Проте назад обернена
душа моя давно,
і вишилося тернами
дороги полотно.
І на весь голос подумки
кричу, аж горло рву;
рахую дні, як сходинки,
і падаю, мов звук:
безодню чую спиною,
очима — глибину.
До тебе, люба, лину я,
хоч знаю, розминусь…
Бо широко в минулому
і невидющо нам,
де погуки зозулині
зринають тут і там…
Наосліп серця кинувся
із листопаду в сніг…
Тебе я, може, вимислив?
Але забуть не зміг.
Чи то по той бік відстані,
що розділила нас,
проткнувши губи вістрями
тернин, фарбуєш час?
Червоними прожилками
переткано весь сніг,
і біль, мов поклик, глибоко
відлунює в мені.
Чи кровоносні судини
полопалися скрізь:
червоною полудою
та пеленою сліз
все затяглось — ні щілини…
перед очима — скло.
А світ червоно-білими
снігами замело.
І ущільнився простір,
як снігу повсть товста,
і вже тернини гострії
й мені вп’ялись в вуста.
***
Про вірш
Метафорична натурфілософська медитація «Ой квітко листопадова!..»: первісна «речовинність» світу, стихії природи як мова буття та пошук першооснов сущого.
Історія
Вірш «Ой квітко листопадова!..» репрезентує унікальну поетику Павла Мовчана (2000-ні рік, збірки «Сіль», «Літовище» чи «Осереддя»), де слово набуває майже фізичної щільності та відчутності.
Художній метод автора критики часто називали «метафоричним матеріалізмом»: поет наділяє стихії й предмети свідомістю, розкриваючи таємний діалог між людиною й природою.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
Природні явища у вірші олюднюються: вітер мислить, каміння пам'ятає, а вода несе у собі розчинені сльози поколінь.
Мовчан відкриває читачеві драму живої матерії, яка болісно шукає виходу до духу через очищення вогнем, сіллю та стражданням.
Твір занурює у стан глибокого споглядання, повертаючи втрачене відчуття єдності людини з прадавніми ритмами Всесвіту.
Теми: павло мовчан · натурфілософія · стихії природи · метафоризм · сіль буття · речовинність слова