Окремішність
Павло Мовчан
Все в світі спільне… спільний час…
Я ж маю лише голос особистий…
Нічого не привласнив про запас,
лише тебе, любове, я примислив.
І шепотів, і думав: ти — моя…
ввібрав тебе у зір, вдихнув в легені,
ти ж, як вода весняна з ручая,
зміливши душу, витекла із мене.
Навіть печаль належить не мені,
а тільки біль, бо голос мій, як рана,
і запісоч зосталася на дні,
до губ луска присохла копійчана…
Чого ж я так жаждиво воду пив
і брость твою прищеплював до себе,
ось вихлинає горлом біль тупий, —
ти відчахнулась уві сні від ребер…
І що не день, то я не той, не свій,
себе вчорашнього я видихав сьогодні,
і, як воскреслий Лазар, рву сувій,
аби звестися з спільної безодні.
І так вдивляюсь пильно в дерева,
в листки, в піски, у ріняки нечулі,
немов все суще — плоть моя жива,
яка колись від мене відчахнулась.
А все довкола мене удає,
що ми — чужі, що навіть не знайомі,
і що життя у кожного своє,
і не доводиться ніким ніхто нікому.
І я чиню безглуздя, що тулю
листки до губ, і гладжу кожен камінь,
і шепочу: — Люблю, люблю, люблю…
Все, що було, усе, що стане нами.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Окремішність»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Окремішність» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Окремішність» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова