Осереддя
Павло Мовчан
Ні мислю пройняти, ні словом отямить
байдужості дня, що крізь тебе тече.
Весь світ у тобі зав’язався шляхами,
і ти — його центр! Його вісь і плече.
Це ти — перспектива його безкінечна,
усі покладання, надії в тобі.
В безмежжя розходяться зору кілечка,
і світ переймає твій зойкіт і біль.
Події поплюскли, спресовино дати,
і відстань незмінна між «я» й поміж «ти»,
хоч думка марнотна обчислює втрати,
та ти за набутки усі заплатив.
І, змалений підсумком, власним законом,
ти пахолком став невтоленних жадань.
І спіднім потоком, і плином верховним
обкатаний ти, наче камінь, поглянь.
Зійшлися в тобі всі часи, всі народи:
товчуться тварини і птиці кричать,
щоб ти зодностайнив усе і узгодив,
поклавши на все свого слова печать.
Чи ласки в тобі не стача, чи любові,
аби усе суще зігріть, прихилить?
Чому поверхове твоє кожне слово?
Мов крапля, торкнувшися шибки, збіжить…
Та в слух западає воно, наче в рани,
і сіллю пече, і серце ятрить…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Осереддя»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Осереддя» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Осереддя» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова