Осіннє рівнодення
Павло Мовчан
За ніч вродив звичайний камінь
і, поторкаючи руками,
гадав: на ґніт чи на поріг?
Та за іржавими трибками,
що швидко крутяться віками,
нічого угадать не міг.
Ця ніч була не рівна дневі.
На веретена вересневі
навірчувалась срібна нить,
трибки крутились металеві,
і їх незмога зупинить.
Бо прялась, віднімалась зелень
і додавалась чорнота,
а з верб золочених, веселих
кришилась фарба золота.
— Вже осінь… — так сказав, як ствердив…
І рушили важкі піски;
взяв камінь, він же, наче крейда,
миттєво викришивсь з руки.
І день згайновано, а далі
терпіння треба доточить
і слухати, як на кружалі
навірчується срібна нить.
І призвичаєшся. Напевне.
Бо ці крутіння веретенні
перемагають все навспак —
з-під фарб проступлять фрески древні,
оголиться життя кістяк.
Але за ним проступить інше,
коли стончіє нитки шовк:
піщинка, сімені дрібніша,
світлинка, рисочка, ніщо…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Осіннє рівнодення»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Осіннє рівнодення» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Осіннє рівнодення» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова