Пам’ять
Павло Мовчан
Бігке, розкотисте, знайоме,
як порошина ув огромі,
мелькоче зрушений обліг —
невпинний біг…
Життя — знайоме…
Так ніби деревом тут був,
і листям всю блакить промацав,
що чув, що бачив — не забув,
на все поклав карби означень.
По перевтіленні — рубці
настовбурні зберіг на тілі.
Іржаві кулі в кулаці,
на шиї зашморги зотлілі.
Дірчастий слух, загускла кров,
в смолі запечене перо,
і низка птиць на дні зіниць,
як злузане насіння,
і вся Вітчизна прямолиць —
крізь призму сліз подвійна.
О Батьківщино, давній біль
іржею проступа на шкірі,
все заподіяне тобі
мене кріпить в щоденній вірі,
що непоборні ми, о ні!
Допоки хоч в одному слові
відлунюють звитяжні дні,
що нас наснажують в любові!
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Пам’ять»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Пам’ять» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Пам’ять» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова