Пам’ять і серце
Павло Мовчан
Від сизого до голубого
одвільгли хмари й дерева,
і проступаюча дорога
слідом торішнім ожива.
Листки потрухлі, жовта глиця,
насіння з вільхи, будяки
і нехолонуча живиця,
що капле, капле в дві руки…
В глибоких зморшках зберігає
шорстка кора вологи слід,
і моя пам’ять — ні, не має
слідів од проминулих літ.
Свідомість спрямлена до крику,
її, мов вітром, продува,
проходить простір многоликий,
гуде порожня голова.
Кого кохав, конав од муки,
і язиком — листком щавлю —
зализував сліди розлуки,
завдавши серденьку жалю?
Аж страшно, порожньо, неначе
хтось замість тебе досі жив
і твою пам’ять не позначив,
а тільки серце спопелив.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Пам’ять і серце»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Пам’ять і серце» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Пам’ять і серце» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова