Пастораль
Павло Мовчан
Обтяжені випом старі міхи лежали
на тесаних столах, що в землю уросли,
і лунко струмінь гнувсь веселого врожаю,
що запахом землі нам голови хмелив.
Припізнений цей смак, та невтоленна спрага:
на випині стегна дріма моя рука,
і молоде вино по жилах, наче брага,
гуляє і серця у грудях відмика.
Обридливо бринить в порожнім кухлі муха…
Хто сміє третім буть, щоб розлучити нас?
І по очах твоїх читаю певно: мука…
Бо промина-мина замилування час…
Коротка ця струна, а звук такий високий,
і щемом віддає, відлунює здовкіл.
І чути шелесткі — по листю — скрадні кроки,
і тінь, як волосінь, перетинає стіл.
І я відчув, як враз долоня знечутилась,
догідно подаю посудину лунку,
і слово на губах лоскочеться лестиве
про любощі швидкі та муку запальну…
І голос лоснувавсь, мов срібна павутина,
і, сплющившись, лежать побрижені міхи,
і обвиває нас наброщена лозина,
і я, як бевзь, сміюсь: хи-хи, хи-хи, хи-хи…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Пастораль»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Пастораль» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Пастораль» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова