Перед дзеркалом
Павло Мовчан
Затримало б хоч ти, безпам’ятне свічадо,
минаючу, співку, гірко-солодку радість.
На аркуші води затримай хоч обличчя,
хоч рамцями обмеж пустечу руйнівничу…
Будинок, наче сніг, пойнявсь давно водою,
пом’якшала земля поволі під стопою,
рідкішим став твій слух — просіюється мова:
лишилося хіба якихось два-три слова,
«Вітчизна», «ненька», «ти»
та зойк чи вигук гострий,
що котиться вперед, вирівнюючи простір,
і навмання за ним ступаєш ти слухняно,
і, наче віск, в руках мнеш кулю олов’яну.
Розплющив глянцю шар, допив байдуже срібло,
порожнє скло розтовк на скалки вельми дрібно,
на порох розмолов, дмухнув — порожні руки…
Навіщо ж ти вивчав усі земні науки?
Щоб в щілини між склом все протекло до краплі,
що сяяла ізнов у просторі квадратнім
оманлива блакить чи незглибимі води,
яку на мить схитне новорожденний подих?
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Перед дзеркалом»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Перед дзеркалом» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Перед дзеркалом» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова